Найбільш цікавою та маловивченою областю людської свідомості є особливий стан людей – сновидіння. Безумовно, досі робилися спроби досліджень цього явища вченими-психологами. Однак застосовувані методи, здебільшого, представляють лише спроби класифікації даного стану в термінах все того ж загальноприйнятого опису навколишньої дійсності.
К. Кастанеда у своїх працях висвітлив зовсім інший підхід до сновидіння і дав практичні методи, що дозволяють по-новому подивитись це явище. Деякі техніки практикувалися групою молодих вчених та автором протягом останніх 4 років. Основні положення їх досліджень можна було б звести до такого:
1) Було помічено, що у сплячої людини відбувається дуже плавне і гармонійне усунення точки складання у процесі сну. Нам усім добре відомо, що сновидіння є дуже рухливими та динамічними баченнями різних картин та переживанням відчуттів аж до тактильних. Це тим, що з зрушенні точки складання уві сні вона починає задіяти нові пучки волокон, які можуть бути доступні у процесі неспання.
2) Як мовилося раніше, все людські істоти примусово фіксують свої точки складання у звичному становищі, проте це може відбуватися досить довго через великі витрати психічної енергії на утримання точки складання. Тому необхідність сну викликана не так накопиченням фізичної втоми тіла людини, як необхідністю ослаблення фіксації точки складання уві сні для відновлення енергії. Зазнаючи руху під час сну, точка складання задіяє різні пучки волокон, у результаті ми бачимо іноді зовсім фантастичні картини.
3) Так як інші пучки волокон відповідають іншим полям енергії, уві сні ми дійсно досягаємо часом абсолютно інших світів і навіть цілих всесвітів, які відповідають цим енергетичним полям. Наш механізм інтерпретації (а також наш раціоналізм) частково продовжує працювати і уві сні. Чим більш фантастична обстановка розгортається перед нами в сновидінні, тим більше відмінне поле енергії досягнуто зараз.
4) Ми всі знаємо, що сновидіння більшості людей рясніють багатьма “безглуздими” об’єктами, які не можуть бути ніяким чином класифіковані, проте можуть бути сприйняті. Досі була популярна теорія про накопичення та проекцію у сновидіння залишкових переживань після стану неспання.
Проте ця теорія неспроможна пояснити, чому ми бачимо об’єкти, зовсім далекі від будь-якого повсякденного чи структурованого досвіду сприйняття. Насправді уві сні усвідомлення стикається з зовсім іншими за своїм типом і походженням полями енергії, що приходять з інших реальностей. У цьому випадку розум не може класифікувати ці поля відповідно до відомих описів, внаслідок чого наш механізм інтерпретації представляє нам абсолютно фантастичні картини.
5) Дуже часто зіткнення уві сні з чужорідним типом енергії викликає у нас сильний страх, після чого негайно спрацьовують захисні функції розуму, і ми прокидаємося. Проблема повноцінного сприйняття у сновидінні у тому, що без належної тренування уваги ми не маємо можливості “зачепитися” за сприймається картину, т.к. точка складання рухома в сновидінні і сприймаються картини, зазвичай, швидкоплинні і швидко змінюють одне одного. Критичною характеристикою сновидіння можна було б назвати ” повноту сприйняття ” , тобто. картини, видимі уві сні відрізняються саме цим від картини дійсності, що сприймається, в стані неспання.
6) Відсутність повноти сприйняття у сновидінні продиктовано як загальноприйнятим думкою про природі сновидіння, а й нетренованістю уваги людини, невмінням концентрувати увагу уві сні. Останнє викликане не тільки незнанням більшості людей про таку можливість, а й загальною думкою про природу сновидінь, як явищ, що не мають жодної сили.