Незважаючи на вельми невеликий розмір і граничну лаконічність, цей трактат можна сміливо назвати епохальною, переломною працею з філософії йоги та духовної практики в традиції «Прямого Шляху», що цікавить не тільки практикуючих Адвайту, йогу, йога-тантру в індуїстській чи буддійській традиції, але й для духовних шукачів будь-яких традицій і віросповідань світу, і навіть для «звичайних» учених людей, чиї уми відкриті до того, щоб поглянути світ по-новому.
Незважаючи на радикальність і шокуючу революційність трактату, нове бачення світу, запропоноване в ньому, було відомо тисячі років тому святим сиддхам, і давно описано в стародавніх традиційних релігійних текстах, наприклад, в «Трипура Рахасьє» Даттатрейі, в деяких буддійських сутрах. А тому, можна говорити, що «Парасаттарка логіка» – це майстерний виклад стародавніх текстів сучасною мовою людства, що виник завдяки глибокій ясності Майстра, який реалізував справжнє самопізнання – серце «Прямого Шляху».
Термін «саттарка» був запроваджений святим містиком, сиддхою Абхінавагуптою (950-1015 рр.), великим вченим-філософом кашмірського шиваїзму, теоретиком індуїстської естетики, який синтезував у своєму Ученні доктрини індуїзму, буддизму, джайнізму. Згідно Абхінавагупті, існує звичайна логіка (тарка), заснована на людському повсякденному досвіді і обумовлена рамками мислення в категоріях звичних фізичних законів, і інтуїтивна містична логіка (саттарка), заснована на інтуїтивному переживанні надсвідомого стану, яке доступне.
Саттарка логіка здатна оперувати категоріями, неукладающимися у звичні (наукові тощо. буд.) логічні уявлення, вона може виходити за межі загальноприйнятих понять часу, простору, причинності тощо. буд. З погляду буденної логіки вона «ірраціональної», « дивом» і т.д.
Подібний підхід існує в нинішній математиці, де паралельно з класичною логікою існують різні некласичні види логіки, для яких можливі поняття «істинності», «хибності», а також «ймовірності» або допускається безліч можливих значень, що так само ірраціонально само по собі, і є «науковою містикою», «дивом» у математиці (особливо прикладної).
Ірраціональні факти науки, такі як «некласична логіка» в математиці, різні парадоксальні теорії фізики (типу «кішки Шредінгера», «психологічного часу» Х’ю Еверетта), подібні до підходу саттарка логіки Абхінавагупти і парадоксальним стилем мислення махасіддму. У основі лежить неконцептуальне бачення поза раціонального мислення.